За інформацією румунської преси, 48-річний місцевий спеціаліст Едвард Йорданеску близький до призначення на посаду головного тренера “Динамо”. Що він вже встиг досягнути і чим відомий?
Розпочати варто з того, що Едвард або Еді, як його називають всі румунські журналісти, продовжив сімейну справу. Його батько, Ангел Йорданеску, відомий румунський футбольний тренер. Він тренував “Стяуа” та “Рапід” у Румунії, “Анортосіс”, “Аль-Іттіхад”, “Аль-Айн”, а також національні збірні Греції та Румунії. Саме на чолі румунської національної команди Ангел Йорданеску провів свій останній матч у якості головного тренера на ЄВРО-2016.
При цьому ігрова кар’єра у батька та сина Йорданеску склалася по-різному. Ангел був легендарним гравцем. 14 років своєї кар’єри він віддав “Стяуа”, де двічі став чемпіоном Румунії і завоював 4 Кубки Румунії. А в 1986 році був у запасі в переможному фінальному матчі Кубка європейських чемпіонів проти “Барселони”. Десять років Ангел Йорданеску виступав за національну збірну Румунії. Зате Едвард у якості гравця не здобув жодного трофею і не виступав за збірну Румунії.
Менше, аніж за шість років після батька збірну прийняв його син, Едвард. Але, звісно, шлях Йорданеску-молодшого до національної команди був тривалим. Його перший маленький тренерський досвід трапився у далекому 2010 році, коли у 32-річному віці він на правах виконувача обов’язків очолював “Стяуа”. Це тривало всього два матчі, а поразка від “Оцелула” завершила цей епізод тренерської кар’єри Еді. У 2012 році він повернувся у “Стяуа” вже в ролі асистента головного тренера Маріуса Шумудіке, але через 13 матчів знову пішов.
Далі Йорданеску був асистентом наставника клубу “Васлуй”, один матч керував цією командою в якості виконувача обов’язків головного тренера, а першим клубом, котрий Еді очолив повноцінно став ФК “Фортуна Бразі”. Навряд чи про цей клуб чули українські вболівальники. Втім, далі потенційний наставник “Динамо” почав потрохи підніматися кар’єрними щаблями.
Коротка робота в клубі “Тиргу-Муреш” (6 матчів) змінилася набагато більшим терміном співпраці з клубом “Пандурій” (59 поєдинків). Скромну команду Йорданеску зумів вивести до фіналу розіграшу Кубка Румунії 2014/2015, де була поразка від “Стяуа” з рахунком 0:3. Після цього румунського спеціаліста закинуло в болгарський ЦСКА Софія, де він пропрацював усього 12 матчів (фатальною стала серія з трьома втратами очок у чотирьох матчах).
На чолі “Астри” Едвард навіть грав у Лізі Європи, де в сезоні 2017/2018 поступився “Олександрії” (0:0, 0:1). Врешті, влітку 2018 року Йорданеску вперше очолив “Клуж” і завоював свій перший трофей, котрим став Суперкубок Румунії. Однак, цей роман виявився надто коротким. Суперкубок виграв (перемога 1:0 над “Університатею”), втратив очки в чемпіонаті (1:1 з “Ботошані”), програв “Мальме” у кваліфікації Ліги чемпіонів (0:1) – і все, на вихід. Йорданеску покинув “Клуж” після всього трьох матчів.
Півтора роки після цього румун пропрацював у клубі “Газ Метан”, а наприкінці 2020 року повернувся у “Клуж”. І цей період можна назвати справді успішним. За півроку в цьому клубі Еді привів його до чемпіонства, а також завоював Суперкубок. Втім, після завершення сезону він отримав посаду в ФКСБ, котрим керував лише 12 матчів.
А все тому, що взимку 2022 року Йорданеску очолив національну збірну Румунії, менш ніж за шість років після свого батька. На чолі національної команди Едвард провів 28 матчів (10 перемог, 10 нічиїх та 8 поразок, різниця м’ячів 33:28). Єдиним великим турнірном, на якому Йорданеску керував збірною Румунії, був ЄВРО-2024, де його команда вже в першому турі грала з Україною і розгромила нашу команду з рахунком 3:0. Далі були поразка від Бельгії (0:3) та нічия зі Словаччиною (1:1) в групі і розгром від Нідерландів у матчі 1/16 фіналу (0:3). Після такого результату Еді покинув збірну Румунії.
Поки останнє місце роботи Йорданеску – варшавська “Легія”. Там він завоював Суперкубок Польщі, а ще керував командою у матчах Ліги Європи та Ліги конференцій. Майже рік тому “Легія” під керівництвом румунського спеціаліста обіграла “Шахтар” з рахунком 2:1. Відставка прийшла до Едварда наприкінці жовтня минулого року після поразки від “Погоні” в кубковому матчі. З того часу Йорданеску ніде не працював.
Найулюбленіша ігрова схема Едварда Йорданеску – це атакувальні 4-3-3, тут навряд чи будуть проблеми. Але трохи насторожує, що в середньому він працював в одній команді лише трохи більше, ніж півроку. Якщо він справді очолить “Динамо”, то в інтересах клубу, щоб це був довгостроковий проект, а не знову шукати тренера після завершення сезону.
І велике запитання стосовно війни. Румунські журналісти стверджують, що Йорданеску спершу погодився на зарплатню 1,2 млн євро на рік, але потім відмовився через думку родини, котра побоювалася життя у Києві через регулярні обстріли. За оновленою інформацією, Едвард все ж продовжив переговори з “Динамо”. Та чи не передумає він після чергової безсонної ночі з сиренами і вибухами у столиці? Чи витримає його нервова система? І чи здатен він буде думати про футбол, коли під загрозою може опинитися його життя? Схоже, саме на ці запитання треба дати відповіді самому Йорданеску, перш ніж ставити підпис під контрактом з “Динамо”.
Фото – Федерація футболу Румунії
Залишити відповідь